karre2006: (мняв)
Давно я не писав якихось текстів, все картинки і картинки., але нарешті дійшли руки і до цього.
Потрапила мені до рук кілька років тому книга  британця Джайлза Макдоно «Останній кайзер. Вільгельм Шалений». Робота більше науково-популярна, але якісно опрацьована і на диво цікава. Як свідчить назва мова йшла про останнього німецького кайзера Вільгельма II – особи неоднозначної і вельми ексцентричної. Не буду вдаватись до опису самої книги, зрештою критика і так присутня в Мережі, просто виділю декілька фактів з життя кайзера.


багато букв )
Отакий неоднозначний тип.Ще й ввів можу на вуса в формі літери "W". Звісно ж я не писав про «готську промову», участь в похороні королеви Вікторії, дружні відносини з «кузеном Ніккі» (Микола II), фінансування більшовиків і багатьох інших цікавинках, але для цього вже читайте Макдоно.
karre2006: (куцн)

Отакі вони, індіянці....
Read more... )
karre2006: (Default)

Мене завжди дивувало, коли публіцисти описуючи той чи інший політичний режим  вказували на таку його характерну рису, як перекроювання історії. При цьому наголошували, що це винахід століття ХХ –го, а саме тоталітарних держав.

            Почну з давнини – чи не першим «майстром виправлень» був давньоєгипетський фараон Рамзес ІІ. Бажаючи увіковічнити свої військові і політичні діяння він наказав спорудити на свою честь близько 5 тисяч статуй. На цьому він не зупинився і повписував своє ім’я навіть на тих храмах, зо їх спорудили його попередники !!! На виправдання частина дослідників приводить аргумент, що цим він піклувався не стільки про персональну велич, як про авторитет ідеї монархії. До не менших переписувань історії вдавались володарі Китаю та близькосхідних держав.  В Європі первісно містифікації цього плану мали місце в питаннях релігії – так поширення християнства спровокувало заміну давніх свят на нові: починаючи від звичайного тасування імен коли день Перуна ставав днем св. Іллі, закінчуючи пристосуванням язичницької обрядовості до Різдвяних та Великодніх празників. В середньовіччі містифікації повернулись до персоналій – так з трьох володарів на ймення Річард в Англії «хорошим» вважають тільки Ричарда левове Серце: Річард ІІ за спробу приструнчити аристократію, припинити її грабіжницькі рейди на королівський домен і грабунок церков був перетворений у жорстокого тирана. Про третього з цієї когорти можна прочитати у Шекспіра :

 

Невдатна скривдила мене природа

Ні постаті, ні вроди я не маю,

Потвора недороблена, у світ цей

Дочасно кинута напівлюдина,

Такий бридкий, кульгавий, що й собаки

На мене брешуть, як до них наближусь.

У мирну пору млявих цих мелодій

В яких розвагах час мені збавляти?

 

            Переможений конкурентами – Тюдорами, Ричард ІІІ завдяки пропаганді і твору Вільяма Шекспіра став горбанем і дитиновбивцею. Енергійний адміністратор і сміливий полководець і парадоксально чесна людина волею ворогів був перетворений на неприємний об’єкт. І що дивно – цей образ вважався мало не канонічним до початку минулого століття. 

      
Ще однимним прикладом є «Орлеанська Діва» - образ витворнеий радше хроністами для підняття патріотичного духу населення ніж реальна особа. Занадто вже багато міфічного сконцентровано навколо неї. Читаючи популяризаторську літературу може видатись, що Жанна д’Арк мало не самостійно здобула перемогу над Англією. Не применшуючи її заслуг в визволенні з облоги Орлеана  і Реймса варто зазначити що це був важливий. Але лишень епізод в довгій столітній війні. Після того, як її було схоплено і страчено противники спробували поширити чутко начебто вона була відьмою і всі її перемоги були приписані втручанні тогосвітніх сил. І влада Франції не відповіла на це звинувачення. Королям об'єднаної Франції на перших порах був вигідний цей міф, адже надавав лише їм ореол Визволителів. Лише міцно закріпившись на троні Двадцять років опісля страти король Карл VII наказав переглянути справу, в 1950 році Жанна була визнана святою. Крім того є ще один момент - популяризатори завжди "забувають", що в столітній війні більшу частину часу воювали між собою ..французи - в обох арміях більшу частину важкої кавалерії складали французькі феодали.

            З настанням нового часу об’єкти для маніпуляцій змінились – персоналізація відійшла на другий план, натомість почалась робота над великими групами людей – починаючи від політичних структур закінчуючи націями і державами. Не описуватиму пертурбації навколо організацій. Просто їх назву – Орден тамплієрів, єзуїти, масони, козаки. Одним приписали співпрацю з дияволом, другим – воістину маніакальне прагнення перетягти всіх іновірців в католицизм, третім – бажання заволодіти світом. Ну і козаки – «лицарі, захисники православ’я і українського народу». Цей  не позбавлений правдивості образ, грішить ідеалізацією – адже серед них були і бандити та пірати: а як інакше можна назвати грабунки всього чорноморського узбережжя? Окрім того козаки. Яких зображають такими героями часто були однією з причин того, що Україна втрачала шанси на здобуття кращого місця в Європі. Так саме їх походи на Крим кілька разів слугували причиною розірвання союзницьких договорів між Гетьманською Україною і кримським ханством (в час гетьманства Виговського і Дорошенка). Однак ця сторона діяльності козацтва майже не представлена широкому загалові – ми надто молода країна, щоб дозволити собі руйнувати міфи.

            Але повернімось до теми – отже «забування історії» чи маніпуляція з нею. З початком творення національних держав політичні провідники намагались довести:

а) давність свого народу,

б)його цивілізаційну місію,

в) унікальність, себто ідентичність, що гарантує місце в майбутньому.

І почалось – італійці стали стовідсотковими нащадками римлян, поляки – «заборолом католицького світу», росіяни – «третім римом», албанці - нащадками іллірійців і тд. і тп.

            Цікавим на цьому тлі є міф про  битву на косовому полі (наводжу цей приклад саме тому, що як на мене він є найбільш наглядним, окрім того в цій темі дуже добре орієнтуюсьJ ) У 1389 р. Війська кількох балканських країн зазнали нищівної поразки від  армії Османської імперії. Наслідком цього стало поширення турецьких впливів, аж до кордонів сучасної Словенії та тривалий ісламський гніт на цих теренах. Але…з відродженням Сербської держави пропаганда забула,…. що крім сербів на цьому полі проти турків бились загони албанських добровольців, володарі Боснії і Волощини, болгари, угорці і польські волонтери. І так одномоментно серби монополізували цей міф, що став стрижнем їх ідентичності. Знаючи це стає зрозумілим чому косовська незалежність є таким дратівливим питанням для Сербії.Адже то означає своє месіанське місце, як захисника континенту

           
Іншим концептом можна вважати Сполучені штати Америки. Головним ідеологічним товаром
США на протязі останніх 93 років є демократія, як найкращий суспільний устрій. Нація, що виникла із субстрату, не завжди дружніх одне до одного, колоністів за дуже короткий термін зуміла породити два міфи – «американську мрію» та американську демократію. Перша базувалась на можливості почати все спочатку і зреалізувати всі мрії. Друга – гарантувала верховенство права, і право його відстоювати навіть із зброєю в руках. Не згадую про інші, що вигулькували з різною періодичністю – як от «Дикий захід» чи міфотворчість Лонгфелло, що були спрямовані всередину країни, хоч вони й унікальні. Для порівняння Росія колонізувала значно більші простори Далекого сходу, але чогось еквівалентного в плані пропаганди не створила.

            Ось так можна кількома штрихами накреслити тему

Я навмисне не торкаюсь ХХ століття, адже тут все йде за сценаріями орвелового «1984» чи «Скотного двору».

«Війна – це мир

Свобода – це рабство

Незнання – сила»

 

karre2006: (Default)
Работа программиста и работа шамана имеют много общего: например, оба произносят непонятные слова, совершают непонятные действия и не могут объяснить, как это все работает.

"Вот я и стал пирожком с мясом", - подумал колобок, обгладывая лисьи кости.

Пишет Пятачок письмо в налоговую инспекцию:
"Хорошо живет на свете Винни Пух! Слишком хорошо, можно сказать - не по средствам живет..."

і маленька історія:

Однажды к монахам Монастыря Фалькенау, что близь Тарту, прибыл посланник от папы римского. Монахи потребовали у него увеличения дотации, потому, что они ведут аскетическую жизнь и изнуряют плоть жестоким образом, не то, что в других монастырях. В доказательство посланнику продемонстрировали, как монахи жестоко бичуют себя прутьями, подвергаются действию адской жары и нестерпимого холода. Эти духовные подвиги настолько впечатлили посланника Ватикана, что дотация монастырю действительно была увеличена. На самом деле ему лишь показали, как монахи моются в бане+ Грязнули-европейцы в те времена не видели ничего подобного.

Profile

karre2006: (Default)
karre2006

August 2014

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526 27282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 03:40 am
Powered by Dreamwidth Studios